Українська література 14 група

28.11.22

Урок 18

Тема. Художнє осмислення героїчної і трагічної історії України, оптимістичний висновок про її майбутнє в поезії «Уривок з поеми». «Напис на книзі віршів» - ліричний роздум про призначення поезії, важливості  місії поета закарбовувати свій час для нащадків

1.    Перегляньте відео Художнє осмислення героїчної і трагічної історії України, оптимістичний висновок про її майбутнє в поезії «Уривок з поеми» за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=hp08gjeywaY&ab_channel=%D0%92%D1%81%D0%B5%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%BE%D0%BD%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BD, зробіть конспект 

2.    Прочитати поезію, зробити паспорт твору

3.    Перегляньте відео «Напис на книзі віршів» - ліричний роздум про призначення поезії, важливості  місії поета закарбовувати свій час для нащадків за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=zhDVfeeTsOc&ab_channel=%D0%92%D1%81%D0%B5%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%BE%D0%BD%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BD, зробіть паспорт твору

4.    Домашнє завдання. Виразно читати поезію

 28.11.22

Урок17

Тема. Література письменників-емігрантів. «Празька школа» української поезії та її представники. Євген Маланюк. Коротко про митця

1.    Переглянути навчальне відео Еміграційна література. Празька школа» української поезії та її представники за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=2adSLIN_B1s&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E, зробити конспект

2.    Перегляньте навчальне відео Євген Маланюк. Коротко про митця за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=qreK9CsCpN4&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E, зробіть конспект

3.    Домашнє завдання читати стор. 151-153, доповнити конспект матеріалами відео https://www.youtube.com/watch?v=xxXZvqyjBc8&ab_channel=IrynaFarion

 25.11.22

Урок 16

Тема.  Знайомство з творчістю Сергія Жадана

1.    Знайомство з творчістю Сергія Жадана https://www.google.com/search?q=%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE+%D0%B7+%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%87%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E+%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%8F+%D0%96%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0&rlz=1C1GGRV_enUA764UA764&sxsrf=ALiCzsaDwVHdD4amZ240-mWc1XA6l6wXPw:1669197387097&source=lnms&tbm=vid&sa=X&ved=2ahUKEwj2isXqhMT7AhXQBxAIHVJAACQQ_AUoAXoECAMQAw&biw=1174&bih=564&dpr=1.5#fpstate=ive&vld=cid:e588e664,vid:qninECqDgOo

2.    Виразне читання поезій (текст можна знайти тут https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=358)

21.11.22

Тема. Позакласне читання.  Улас Самчук «Марія»

1.    Перегляньте навчальне відео Велич особистості Уласа Самчука за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=A68ZF5Am7-M&ab_channel=IrynaFarion

2.    Ознайомтеся зі змістом твору Уласа Самчука «Марія» https://www.youtube.com/watch?v=QKT7_843vDM&ab_channel=%D0%90%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BE%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0.UA, визначте тема та ідею твору

3.    Зробити паспорт твору Уласа Самчука «Марія»

Урок 14

Тема. Контрольний твір есе

1.    Перегляньте навчальне відео  Контрольне есе за покликанням  https://www.google.com/search?q=%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D1%82%D0%B2%D1%96%D1%80+%D0%B5%D1%81%D0%B5+11+%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81&rlz=1C1GGRV_enUA764UA764&oq=%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D1%82%D0%B2%D1%96%D1%80+%D0%B5%D1%81%D0%B5+11&aqs=chrome.1.69i57j33i160l2.12342j0j7&sourceid=chrome&ie=UTF-8#fpstate=ive&vld=cid:f84d7379,vid:RG5FnlYfB78

2.    Напишіть  вільне есе за поемою в прозі Осипа Турянського «поза межами болю» на тему «Чи можлива гармонія в людському житті?»

 

 


 18.11.22

Урок 13

Тема. Гуманістичний, життєствердний пафос поеми в прозі, його вселюдська значимість  і всеохопність. Розгляд ідейно-художнього змісту окремих фрагментів твору, їх коментування

1.    Розгадайте кросворд

По горизонталі:

1.         Ім’я одного з товаришів, що першим «заснув навіки»...

2.         Одне з лих, що допікали невільникам...

3.         Один із товаришів — справжній польський шляхтич...

4.         Те, що охопило майже всіх товаришів...

5.         Скептичний філософ повісті...

6.         Один із героїв, що не то співав, не то повторював колискову...

7.         Сліпий товариш за національністю був...

8.         Цей герой відрізав від мертвого шматок м’яса...

9.         Саме це приносить війна...

10.       Один із псевдонімів автора...

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

 

 

 

 

 

 

 

 

7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

 

 

 

 

 

 

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

 

 

 

 

 

 

11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

 

 

 

 

 

 

2.    Опрацюйте теоретичний матеріал

Роман Федорів у передмові до збірки писав: «Осип Турянський нічого у своєму творі не вигадав. Він, володіючи величезним матеріалом [...], зумів «стиснути» пережите, переболене й перемучене у короткій повісті. Відповідно був вибраний стиль: уривчастий, суворий й водночас — пісенно-поетичний. Письменник, очевидно, й не міг тоді по Свіжих слідах писати розлого, довго, рани його ще були свіжі, ще люто боліла душа, ще кожне слово, спогад, думка були схожі на шрапнель, на розривну кулю, на холодне лезо багнета; ще ночами йому снилися заметені снігом, скуті морозом і всипані солдатським трупом голі албанські гори. У передмові до книжки він писав: «... Судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю — у країну божевілля й смерті». Тому його книжка й написана мовби одним подихом, вона повна крику, розпачу, подекуди й патетики [...]; і ще ця книжка повна попереджень людству: дивіться-но, що робить з людиною війна; і ще ця книжка повна віри в силу людського духу: навіть у найскладніший час, коли героям твору довелося вибирати між очевидною смертю і звироднінням, канібалізмом, вони обрали смерть, не опустилися до звірячого самозахисту; і ще в цій книжці багато ніжних ліричних струн: автор (і заодно його герой, Оглядівський) живуть спогадами про рідний край, про любу дружину, малого сина — про звичайні і водночас великі людські радощі».

Петро Карманський високо оцінив «Поза межами болю»: «Ваш твір — це наймогутніша з відомих мені картин не тільки в нашій, а й у цілій європейській літературі... Ваш твір викликає вражіння дійсно пережитого, переболілого і списаного кров’ю серця. І змістом (ідейно) і формою він має прикмету новітнього, наскрізь європейського твору, і я певний того, що він здобуде право громадянства у всесвітньому письменстві. Це наймогутніший протест (без протесту) проти останнього європейського злочину, це крик одчаю душі людини, мужа, батька, а рівночасно вислів віри в людину, який Вам вдалося так просто, а рівночасно так могутньо висловити трьома словами «є сонце в життю»...

«Колізія між Космосом / Гармонією / Миром / Добром та Соціумом / Хаосом / Війною / Злом увиразнює трагедійність авторської дихотомії «я» — «світ» у творах про війну О. Туринського, де «я» — це людина, особистість, а «світ» — це хаотичний соціум» (Лариса Лебедівна).

Письменник втілив неоромантичну ідею порозуміння і контакту зі світом, коли герой, з одного боку, відчуває вплив всесильних «космічних сил», а з другого, починає усвідомлювати велику значущість людських учинків і власну відповідальність за все, що коїться на землі.

Повість-поема «Поза межами болю» О. Туринського вирізнялася від творів західноєвропейських письменників про Першу світову війну Е.-М. Ремарка, А.Барбюса, С. Мірівіліса, Е. Хемінгвея, котрі воювали, як і О. Туринський, іншими настроями, ніж твори «втраченого покоління», вірою в перемогу добра і світла над злом, «духу» над «тілом», любові над ненавистю. Усвідомлення ваги моральних цінностей, духовного вдосконалення людини допомогло О. Туринському щонайглибше зрозуміти природу війни як катастрофи. «...Повість О. Туринського — це серйозний внесок українського письменника в художнє осмислення світовою літературою подій першої світової війни» (Лариса Лебедівна).

3.           Виразне читання уривка з повісті (у II частині)

«— Я не тужу за ніким,— сказав Добровський,— проклинаю цілий світ і серджусь навіть на своїх родичів. Навіщо вони привели мене на світ? Невже це нужденне життя варте того, щоб його цінити й за ним тужити? Не світить сонце нам ось тут, то взагалі не світить. Та найбільш болюче те, що в людській душі погасло світло ідеї. Сучасна війна обнизила людей до рівня найдикіших звірів. Найдикіше озвіріння обхопило тих мужчин, які ані разу не конали в огні боротьби.

Та вже в найглибшу безодню душевної гнилі впала найбільша частина женщин, які своєю брехливістю, облудою, жорстокістю й безмежною жадобою гроша та своєю все свіжою різноманітністю статевої розпусти перейшли тисячу разів найдикішого мужчину — хама. За що ми боролися? Яка ідея цієї світової війни? Я вам скажу. Ми проломали сербський фронт і сунемо, як море, вперед. На сто кроків переді мною бачу ось яку картину: на землі лежить сербський жовнір, а мій капрал б’є його обома руками раз у раз у лице. Підходжу близько й виджу, що серб уже давно мертвий. Розлючений кричу до свого капрала:

—  За що ти б’єш у лице трупа?

—  За те,— каже він,— що ця сербська собака не має ні сотика в кишенях.

Ось вам ідеал всякої війни! Ось вам образ людської душі!..

Із-за великої втоми мені приходилось тяжко говорити. Та все-таки я мусив запитати:

—  Добровський! Що ти зробив із тим капралом?

—  Я пустив йому кульку в лоб.

—  Отже, тебе аж надто обурило людське озвіріння. У твоїй душі, значить, і в душі багатьох людей живе ідея людяності й добра. Ця ідея — де поки що іскра під попелом людського самолюбства і звірячості. Та прийде час, і ця іскра вибухне могутнім огнем і спалить до тла попелище ладу, опертого на звірячій боротьбі людини з людиною й народів з народами.

—  Якщо попіл не загасить перед тим цієї іскри, — сказав Добровський.

—  Ось тут між нами,— озвався Ніколич,— заступлені австрійські народи, котрі так себе ненавидять і поборюють. А проте, ми, їх сини, співчуваємо собі тут, наче брати. Ми тут уже здійснили ідеал братньої прихильності й любові.

Добровський мовчав хвилину, опісля озвався з гіркою іронією:

—  Яка ідея привела нас в албанські нетра? 45 000 трупів невинних батьків і синів на шляху смерті! Якій ідеї потрібні наші муки й наша смерть? Вона вже тут на нас чатує. І ще нині нас усіх задушить крайно трусливим і жорстоким способом!

І не умремо ми навіть так званою геройською смертю, тільки погибнемо тут, наче сліпі щенюки, кинені у стухлу, замерзаючу саджавку! І якщо сюди заблукають колись ситі прогульковці, то про наші кості заговорить найперше, напримір, така дама, у котрої буде замість душі здоровий питльований книш, який її так розіпре, що вона буде похожа на ходячий тілесний бомбаст.

Ця жіноча діжа смальцю зашкварчить:

«Ті кості не роблять на мене вражіння ні як пережиття, ні як літературна тема».

Хвилину думав Добровський, потім зітхнув:

—  Тяжко конати серед грому гранат, серед голоду й холоду, а ще тяжче жити серед нікчемності й хамства сучасних людей. З цієї причини я, товариші, присягаю вам: коли яким чудом застане хтось нас тут іще живими і схоче рятувати нас, то я скочу в дебру. Я не хочу назад вертати в озвірілий світ.

Знов замовк, опісля глянув на хмари й на товаришів і сказав:

—  Якби я був найвищим єством, яке сплодило світ і життя, то, дивлячись на діла своїх рук і на ваші муки, я запався би зі сорому на саме дно пекла.

Маю тільки одно бажання до життя: заки засну, хотів би наситити клятий шлунок невеличкою мискою якої-небудь теплої страви... І коли б я був Шекспіром, то сказав би тепер щось, похоже на оце: — Десять царів за один український пиріг...»

4.           Завдання: визначити проблеми повісті.

Коротко схарактеризувати їх

□    Життя і смерть;

□    людина і війна;

□    держави і війна;

□    влада грошей;

□    духовність і моральні цінності;

□    боротьба духу і матерії;

□    людська доля, призначення людини;

□    роздуми про Бога і шлях Ісуса Христа;

□    місце митців у формуванні людської свідомості, душі.

У повісті відображено проблематику кінця світової війни і перших повоєнних років, коли передова частина європейської інтелігенції досить чітко усвідомлювала, яким нечуваним злочином проти людства була розв’язана імперіалізмом війна. О. Туринський виступив проти війни з усією переконаністю інтелігента-демократа, що вийшов із селянської маси, яка найбільше потерпіла. Антивоєнний пафос твору О. Туринського має досить міцний і цілком реальний соціальний ґрунт. І якщо шукати аналогії, варто згадати антивоєнні твори В. Стефаника, Марка Черемшини, О. Маковея. В О. Турянського багато спільного саме з їхньою демократичною позицією. Ще одна особливість антивоєнного спрямування повісті-поеми «Поза межами болю» полягає в тому, що це був, за одностайним визнанням критики, протест без протесту. Це означає, що О. Туринський таврував війну не у формі безпосередніх публіцистичних виступів, а художньо: розвитком сюжету, змалюванням персонажів, розкриттям їхніх думок, висловлювань і, зрештою, усіх героїв твору. «Отим-то й висока художня форма «Поза межами болю», що в ній нема ні сліду якоїсь буденної, журналістичної тенденції, як це буває в багатьох інших творах»,— писав у післямові до віденського видання повісті критик Роберт Плен. На антивоєнний пафос твору працює вся змальована автором картина. Семеро полонених опинились серед зими в горах Албанії і один по одному (за винятком автора) вмирають від виснаження, голоду й холоду. Своїм життям і смертю, кожним своїм помислом, порухом затьмареної стражданням і болем свідомості виносять грізний присуд тим, хто кинув людство у страшну безодню війни. О. Туринський розвінчує імперіалізм як такий. Вважаючи Першу світову війну несправедливою, він далекий від того, щоб стати на бік якоїсь однієї з воюючих держав чи певної їх групи. Мабуть, не випадково семеро учасників недолі виявились представниками різних національностей. Самі герої усвідомлюють свою інтернаціональну спільність, яка склалася всупереч намаганням вдасть імущих посіяти ворожнечу між надіями: «Ось тут між нами,— озвався Ніколич,— заступлені народи, котрі так себе ненавидять і поборюють. А проте ми, їх сини, почуваємо себе тут, наче брати. Ми тут вже здійснили ідеал братньої прихильності і любові». Викриття імперіалізму і війни у поемі має всезагальний характер. Але оскільки герої твору — громадяни австрійської держави, це викриття здійснюється переважно на австрійському матеріалі. У гнівних інвективах, проголошуваних біля згасаючого багаття, герої твору визнають, що численні, позбавлені всякої мети жертви вояцтва цісарської Австрії,— безглузді. «Яка ідея,— запитує Добровський,— привела нас в албанські нетрі? 45000 трупів невинних батьків і дітей на шляху смерті. Якій ідеї потрібні наші муки і наша смерть?»

У стражданнях багатьох сотень тисяч людей О. Туринський звинувачує не окремі народи, а тих, у чиїх руках влада, хто вершив долю мільйонів. «Хай би боги, царі і всі можновладці, що кинули людство у прірву світової війни, перейшли оце пекло мук, у якому люди караються! Хай би вони самі відчули й пізнали бездонну глибінь людського страждання! Тоді боги стали б людьми, а люди братами».

Конаючи від холоду і голоду, герої твору називають винуватців свого лиха: «Наше тіло пожерли найбільші пани світу: царі і грошовладці, а нам оставили тільки шкуряний мішок із душею і кістьми всередині». На думку О. Туринського, саме людська нікчемність є причиною воєн. Невміння дослухатися один до одного, невміння домовлятися, поступатися чимось, знаходити компромісні рішення заради збереження миру. Людська пихатість і зарозумілість, гордовитість і прагнення бути вищим — це і є, дійсно, та сама людська нікчемність, що не дозволяє зберегти мир. І тоді приходить війна, яка руйнує життя людей, нівечить долі.

Війна, полон, засудження військових злочинців — це реальна ідейно-мистецька основа повісті-поеми «Поза межами болю». Але О. Туринський у своєму творі, крім цих, порушував складні філософські, людинознавчі проблеми, які виходять далеко поза рамки даного конкретного історичного моменту.

І завдяки цьому книжка надовго зберігатиме не тільки пізнавальне значення художнього документа певної епохи, а й лишиться злободенною в найстислішому розумінні, відповідатиме душевним запитам читачів. Основна філософсько-моральна проблема твору зводиться до визначення місця людини в складному світі, і не просто місця, а й позиції громадянина щодо грізних сил: природи, несправедливих соціальних законів, явищ самого фізичного існування людини. І повість-поема О. Турянського підноситься до найвищих злетів гуманістичної думки не лише постановкою, а й способом розв’язання цієї проблеми. Хоч яке пекло людського існування розкрив перед нами письменник, хоч крізь які муки провів він своїх героїв, але загальний морально-етичний пафос твору сповнений оптимізму, що розкривається в афоризмі: «Є сонце в житті», висловленому незрячим Штранцінґером. Вся внутрішня логіка повісті переконує, що зігріта й одухотворена великою ідеєю воля людини може стати такою силою, яка здатна змагатися з об’єктивними законами природи і перемагати навіть найбільшими зусиллями і «поза межами людського болю». Віра в ефективність активної позиції людини, хоч би в якій важкій ситуації вона опинилася, віра в світлі покликання її — ось що надає повісті-поемі О. Турянського особливої ідейно-естетичної цінності, невичерпаності щодо можливостей впливу і на сучасного читача.

5.           «Асоціації» Створити асоціативний ряд до слів: війна, життя, смерть, доля, душа, людина, використовуючи зміст повісті.

6.     Робота зі змістом повісті

Наведіть цитати, пригадайте епізоди на підтвердження того, що твір пройнятий гуманістичним пафосом.

7.     Очікувані відповіді:

□    Товариші не кидають Штранцінгера, допомагають звернути зі «шляху смерті».

□    Ніколич не допустив «добровільної жертви товаришів», коли ті потерпали від холоду, відвернув від канібалізму.

□    Добровський на дав спалити скрипку Штранцінгера.

□    Оглядівський розділив кістку цукру і порох, що знайшов у кармані, на 6 частин. Намагається зігріти замерзлі руки Штранцінґера.

□    Сабо не дав кинутися Бояні у прірву.

8.     Символи у творі

Хрест на дорозі, могила, чорнії могутні скелі, чорні круки - символ смерті.

Скрипка — очі, мудрість, душа, духовність.

Верби, явір, срібна річка, жайворонок, небеса, рай, сонце, мати з сином — рідний край, життя, майбутнє.

Дорога — доля, життя.

Вогнище — тепло, життя.

Родинне гніздо — надія, любов, на якій тримається світ.

9.     Домашнє завдання. Дібрати матеріал для написання есе на одну з тем за творчістю М. Куліша,    Б.-І. Антонича, О. Туринського.

18.11.23

Урок 12

Тема. Осип Турянський. Коротко про письменника. «Поза межами болю» - поема в прозі, що хвилює, єднає людські серця, звільняє і просвітлює душу.

1.    Ознайомитися зі змістом поеми в прозі https://www.youtube.com/watch?v=MhgVxbx97qg&ab_channel=%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%9B%D0%B5%D0%BF%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0, зробіть паспорт твору

2.    Перегляньте відео за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=x1NxQJUP0EA&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E, зробіть конспект

3.    Домашнє завдання:  прочитати  поему, переглянути фільм https://www.youtube.com/watch?v=v5c0YClZmx4&ab_channel=MykolaHauryshchuk, знайти розбіжності.

 

11.11.22

Урок 11

Тема. Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939. Богдан-Ігор Антонич. Коротко про митця. «Зелена євангелія», «Різдво», «Коляда»

1.    Перегляньте відео за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=3eN_E_udvjw&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E, занотуйте

2.    Перегляньте відео за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=SitsCQ--igs&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E, зробіть конспект

3.    Перегляньте відео за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=PT7iAjIFjEU&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E, зробіть паспорт творів

4.    Домашнє завдання: виразно читати поезію автора.

 

Урок 10

Тема. Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння. Драматургічна майстерність автора. Актуальність п’єси для нашого часу.

Ми маємо обминання в нашій літературі таких важливих, пекучих проблем, як проблема національна... Я не можу обійти цієї проблеми й не хочу розв’язувати її в білих рукавичках.  М. Куліш

1.    Словникова робота

Шовіні́зм — пропагування переваги одного народу (нації) над іншими         народами (націям) й обґрунтування «права» на дискримінацію та пригнічення інших націй. (Войовничі шовінисти русифікатори: т.Мотя, гімназійна вчителька Баранова-Козино)

Космополі́т або людина сві́ту, — людина, що ідентифікує себе більше за приналежністю до людства, аніж до окремого соціального класу, нації тощо.

Міщани космополіти (Мина, його дружина Лина, донька Рина) Свідомі, але безпорадні українці (дядько Тарас)

Нігілізм — заперечення цінностей або заперечення установлених суспільством норм, принципів, законів, авторитетів

Українофоби – противники, ненависники всього українського.

Українофіли – прихильники українців і всього українського (Мокій)

Манкурт- людина зі стертою історичною пам’яттю (Мина)

2.    Пошукова робота (робота з текстом)

«Мина Мазайло» — зразок п’єси, у якій змістовим стрижнем слугує певна ідея, а не дія. П’єса, є драмою ідей, де слово переважає над дією, де зіткнулися різні політичні світогляди.

Знайдіть майстерно розкидані у творі «крамольні фрази» про комуністичну партію і можливість репресій в Україні. («Закохуються ж так, що на розтрату йдуть, про партію забува­ють, і неабихто», «Скажіть, будь ласка, у вас і партійці бала­кають цією мовою?.. Тоді у вас якась друга партія...», «Скажинас нема!.. Нас заарештовано!», «Молодий ще, двадцяти трьох нема, але стаж надзвичайний!», «А що, як сидить такий, що не тільки прізвище, усю Україну змінив би», «Україніза­ціяце спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було», «Зостанеться єдина, неподільна... СРСР»)

- Знайдіть у комедії натяки на те, що згодом уся велетенська кра­їна перетвориться на суцільну тюрму чи концтабір, бо тільки в цих закладах немає імен та прізвищ — в’язні відгукуються на присвоєні їм номерні знаки. («Кожний член великої всесвіт­ньої трудової комуни замість прізвища матиме свого номера, і все»)

- Знайдіть у тексті рядки, чому комсомолець Губа мусить «при­стати на пропозицію товариша Мокія — не міняти прізвища Мазайло». Прокоментуйте їх. (Прізвище «...просте, демократично- плебейське і не суперечить принципам ленінської національної політики. Навпаки, прізвище Мазайло-Квач...трудового похо­дження. Мокієві предки або мазали колеса в колективних по ходах, або робили мазниці й квачі...»)

- Чи використання слова «плебейське» в поясненні комсомольця вносить додаткові смислові відтінки в текст?

3. Коментоване читання

Дослідіть, підтвердженням чого є такі рядки, зверніть увагу на досконалість діалогів, гостроту реплік, багатство мови, ремарки (у п’єсі їх більше 300), які доповнюють репліки дійових осіб. Чому п’єсу неможливо якісно перекласти іншою мовою?

      «Однині я — Мина Мазєнін. (Став перед люстрою.) Здрастуйте, Мазєнін Мино Маркевичу! (Привітався на другий голос.) А-а, добродій Мазєнін? Моє вам!.. (Ще привітався на третій голос.) Мазєнін. (Помріяв трошки.) Ви не знайомі? (Подавши комусь руку.) Дуже приємно — Мазєнін. (Уклонився.)».

      «Рина (за копію). Ослице! Дай я допишу!

Мати (вирвала назад). Я сама!»

      «Скажіть, чи можна змінити своє прізвище і як? І чую арихме- тичний, щодалі симпатичніший: «Можна!» Ура! — крикнуло серце» (Мазайло).

      Ремарка. (Вернулась, і з нею увійшла суха, потерта якась дама в довоєнному вбранні.)

      «А як хочеться знайти собі такого друга, теплого, щирого, щоб до нього можна було примовитись словом із Грінченкового слов­ника та й з власного серця...» (Мокій).

      «Оце саме «ге» і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїно­ве тавро, що по ньому мене впізнаватимуть навіть тоді, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою» (Мазайло).

      «М о к і й. Мазайло!

Мазайло. Я вже не Мазайло.

Мокій. Ти вже не Мазайло? Дак хто ж ти тепер? Хто? Мазайло. Я? Я тепер поки що ніхто, але я буду...»

      Ремарка. (А тьотя ходила Наполеоном і думала.)

      «Не пускай його! Скажи — нас нема!.. Нас заарештовано!» (Ма­зайло з дружиною).

      «Тьотя. Єтого не может бить!

      Дядько Тарас. Доводи?

      Тьотя. Доводи? Да етого не может бить, потому што єтого не мо­жет бить нікада».

      «Просимо, товариші, молодії люди комсомольськії, просимо сідати!..» (Тьотя Мотя).

      «По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной» (Тьотя Мотя).

1.    Домашнє завдання виконати тести https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4869248

11.11.22

Урок 9

Тема. Сатирична комедія «Мина Мазайло» проблема готовності українського суспільства бути українським. Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації

1.    Ознайомтеся зі змістом твору І. Карпенка-Карого «Мина Мазайло» за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=8hvGB86_4EU&ab_channel=%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%9B%D0%B5%D0%BF%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0

2.    Перегляньте відео за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=Kg3KTWIYfXc&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E, зробіть паспорт твору

3.    Домашнє завдання перегляньте фільм за покликанням

https://www.youtube.com/watch?v=a3pwJjZoci8&ab_channel=LAWNET,

читати стор.  117-127 підручникаУкраїнська література


04.11.2022

Урок 8

Тема. Розвиток національного театру, драматургії 1920-1930р.р. Микола Куліш. Основне про життєвий і творчий шлях митця. Зв'язок з театром Л. Курбаса.

1.    Перегляньте відео  за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=PgPT93uQ80w&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E, занотуйте цікаві факти

2.    Перегляньте відео  за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=0QHxWuHqy4g&ab_channel=WiseCow,

https://www.youtube.com/watch?v=5pG7KUTKMTg&ab_channel=IrynaFarion,  зробіть конспект

3.    Домашнє завдання: опрацюйте матеріал підручника Українська література 11 стор.115-120



04.11.2022

Урок 7

Тема. Контрольна робота. Прозове розмаїття (тести)

 1.    Виконати тестові завдання

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7743182


27.10.2022

Урок 6        

УРОК  МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ «НІКОЛИ НЕ СМІЯТИСЯ БЕЗ ЛЮБОВІ…»

Тема. Написання гуморески

Мабуть, найбільше посмішок в українській літературі отримав від читачів       Остап Вишня. Відомий український гуморист і сатирик ніколи не мав ніяких нагород і відзнак, але був по-справжньому народним митцем, лікарем-сміхотерапевтом. Колективний портрет українських письменників 20-х років            ХХ століття був би неповним без талановитого сміхотворця Остапа Вишні.

Отже, на сьогоднішньому уроці ми спробуємо написати свій власний гумористичний твір.

Крім того, ми спробуємо уявити, а яким би був Остап Вишня, якби він жив у 21 столітті? Якими були б його твори? Якими засобами впливу на читача він би користувався?

1.     Пам’ятка для успішного написання твору

1. Обирайте тему не найлегшу, а таку, яка викликає у вас цікавість і хвилює, визначте обсяг матеріалу, який вона охоплює, щоб не відхилятися від теми.

2. Продумайте основну думку вашого твору і намагайтесь усе підпорядкувати її розкриттю, по можливості доберіть до твору влучний епіграф.

3. Складіть повний та чіткий план і дотримуйтесь його, пишучи твір.

4. Намагайтесь оригінально почати роботу, щоб одразу зацікавити нею читача, звернути увагу на те, щоб вступ був пов'язаний з темою.

5. Стежте за логічною послідовністю у викладі матеріалу в основній частині твору.

6. Тему розкривайте глибоко і всебічно, уникайте загальної описовості, наводьте конкретні факти для підтвердження своїх думок.

7. Правильно цитуйте, але не переобтяжуйте свою роботу великими цитатами.

8. Подумайте, який стиль відповідатиме темі твору, намагайтесь писати охайно, правильною літературною мовою, грамотно, просто, своїми словами, не забувайте про абзаци.

9. Пам'ятайте, що читач мусить відчувати ваше ставлення до того, про що ви пишете.

І порада від самого письменника: «Коли входиш у літературу, чисть черевики! Пам'ятай, що там був Франко, був Мирний, був Шевченко!»

На все життя: Усміхайтеся, усміхайтеся й ще раз усміхайтеся!

Сміх – це здоров`я, усмішка – краса.

Нехай усмішка буде вашою хорошою звичкою!

Усміхайтеся частіше, оточуйте себе добром і будьте щасливі!

Завдання. Написати гумореску, користуючись порадами, або зробити блог Остапа Вишні

 


Урок 5

Тема. Оптимізм любов до природи, людини, м’який гумор як риса індивідуального почерку Остапа Вишні («Сом»). Пейзаж, портрет, характер людини, авторський голос, народні прикмети, прислів’я, приказки в усмішках

1.    Перегляньте відео за покликанням

https://www.youtube.com/watch?v=1od20AZ36O8&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E, перевірте правильність складених вами паспортів творів

2.    Виконайте інтерактивну вправу за покликанням

https://wordwall.net/uk/resource/7837164/%d0%be%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%bf-%d0%b2%d0%b8%d1%88%d0%bd%d1%8f-%d0%b7%d0%bd%d0%be-%d0%b0%d0%b2%d1%82%d0%be%d1%80%d0%ba%d0%b0-%d1%96%d1%80%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b8%d0%ba

3.    Послухайте усмішки та намалюйте малюнок до усмішки, яка найбільше сподобалася

https://www.youtube.com/watch?v=O1aFQn42ApM&ab_channel=AudioSlovo

4.    Домашнє завдання. Підготувати доповідь про роль пейзажів у усмішках Остапа Вишні

 

 

Урок 4

Тема. Остап Вишня ( Павло Губенко). Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920 роки. Усмішки  «Моя автобіографія», «Письменники»

1.    Переглянути відео за покликанням

https://www.youtube.com/watch?v=eQfRqYdPE24&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E, зробити конспект

2.    Прослухати гумореску «Письменники» https://www.youtube.com/watch?v=QMhenisG6wg&ab_channel=%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%85%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%85%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%8C, зробити паспорт твору

3.    Прослухати гумореску «Моя автобіографія»

https://www.youtube.com/watch?v=7-TePB35_So&ab_channel=%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%85%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%85%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%8C, зробити паспорт твору

4.    Домашнє завдання: виразно читати гумореску Остапа Вишні

 


Урок №3

Тема. Зображення «цілісної» людини: в єдності біологічного, духовного, соціального. Образ українського інтелігента Степана Радченка, вихідця із селян, еволюція його характеру, проблеми ствердження в міському середовищі. Морально-етичні колізії твору. Жіночі образи в ньому.

Матеріал для здобувачів освіти  (законспектувати основне)

    Світова література має багато образів міста, у французів О. де Бальзака, Є. Золя, Г. де Мопассана знайдемо величні образи Парижа, у російських письменників А. Бєлого, Ф. Достоєвського – Петербурга, у англійців Ч. Деккенса і У. Теккерея – Лондона. Цю традицію можна знайти також і в українській літературі, зокрема у творах І. Нечуя – Левицького бачимо панорами Києва.

    Роман В.Підмогильного «Місто» розгортає перед читачем панораму Києва початку 20-х років ХХ століття. Образ міста – ключовий у романі. Бачимо його різним: яскраво-сонячним і похмурим. Автор малює жебрацькі околиці з хлівами, худобою і елітні квартали з розкішними квартирами, вокзал і казино, театр і пляж, кав’ярні і базар. Місто водночас і хаотичне, і гармонійне. Воно живе своїм життям. І ти або приймаєш його ритм, або міське життя не для тебе. У романі світовий мотив підкорення людиною міста як шлях розвитку людської цивілізації набув модерністичного забарвлення, психологічно – філософського трактування. Із розвитком міст тисячі сільських хлопців і дівчат потягнулись до них. Серед них герой твору, Степан Радченко, їде на навчання на три роки, як він думає, але залишається назавжди. Степан проходить болісну еволюцію характеру, завойовуючи місто.

    Основну увагу автор зосереджує на «діалозі» героя і Міста. На фоні міста характер героя змінюється. До міста Степан приїжджає з благородними намірами і вивчитись, і повернутись в село. Навіть переживаючи ворожість до Міста, відчуває, що те завойовує його душу. Сильна натура, Степан, у свою чергу, прагне завоювати Місто. У цьому він не гребує ніякими засобами. Жінок, які любили його і серед яких Степан шукав спокою, він використовував у досягненні своєї мети. Штучність, фальшивість поведінки багатьох городян герой не відкине, а швидке перейме. Після досягнення певного становища він відчуватиме свою самотність. Тому все частіше спливатимуть спогади про село. Місто не принесе Степанові гармонії і спокою. Він відчував духовну пустоту.

    Саме тривога, дисгармонія приховувалися у сокровенних надрах внутрішнього світу головного героя, а це ЕКЗИСТЕНЦІЯ.

1.Теорія літератури (запишіть визначення)

 Екзистенціалізм — філософський напрям, який сформувався у французькій філософії та літературі в першій половині XX ст. Його основоположником є датський філософ Серена К’єркегор (кінець XVIII ст.), який уважав, що наука недостатньо звертає увагу на конкретну людину, її переживання та страждання, емоції та думки.

Визначальні риси екзистенціалізму:

  • абсурдність буття,відчай,страх смерті;
  • особистість має протидіяти державі,суспільству “ворожому” середовищу;
  • вища цінність у свободі особистості;
  • існування людини тлумачиться як драма свободи;
  • в художніх творах розповідь ведеться від першої особи.

2.Як ви розумієте, що таке психологізм? (Психологізм — заглибленість у творі в душу персонажів, їх психологію. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологічний), він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій

 В. Підмогильний досліджує людину, поєднуючи естетичні засади психологічного роману та філософію екзистенціалізму.

- Головний герой роману «Місто» Степан Радченко виходець із села, його справедливо можна назвати герой – маргінал.

Степан Радченко – неоднозначний герой. Він є ані позитивний, ані негативний. Читач не знайде в романі оцінки вчинків головного героя іншими персонажами, бо всі події переломлюються через свідомість Радченка. Сам автор ніде не схвалює і не осуджує свого героя. Така манера оповіді зближує В. Підмогильного з творами Гіде Мопассана та Оноре де Бальзака.

Персонажі:

 Степан Радченко — головний герой:

Критики переконані, що головний герой багато в чому схожий на самого автора, тому портрет Валер’яна Підмогильного

«За свої двадцять п’ять років він був підпасичем-приймаком, потім просто хлопцем, далі повстанцем і наприкінці секретарем сільбюро Спілки робземлісу».

«На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м’які волосинки, не голені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто із селюків і дехто тепер з поетів».

«Культурних сил треба нам, от що», — міркував Степан, і йому приємно було, що він тільки тимчасово, на три роки, покинув свої стріхи, щоб вернутися потім при повній зброї на боротьбу і з самогоном, і з крадіжками, і з недіяльністю місцевої влади».

«…зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоївся. Важливо ж відразу поставити себе в норму, бо норма й розпорядок — перша запорука досягнень!» - таким Степан розпочинав своє життя у Києві.

Надійка — дівчина з села, знайома і згодом подруга Степана.

«Справді, Надійка здавалася йому кращою від усіх жінок на пароплаві. Довгі рукава її сірої блузки були миліші йому за голі руки інших; комірець лишав їй тільки вузеньку стьожку тіла на видноті, а інші безсоромно давали на очі всі плечі й перші лінії грудей. Черевики її були округлі й на помірних каблуках, і коліна не випинались раз у раз з-під спідниці. В ній вабила його нештучність, рідна його душі. До тих інших жінок він ставився трохи погордо, трохи боязко».

«Ця дівчина, що ще недавно так його вабила, враз стала його кошмаром. Його кохання виявилось фальшивим папірцем, втрученим серед метушні, і він викинув геть цей непотріб, лютуючи і себе маючи за обдуреного. Вона ж була від села, що зблякло в ньому, була дрібним епізодом того зруху, що його охопив, хоч болючим, тяжким, мало виправдним».

«Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку в куховарку, прибиральницю, в охоронця пісного добробуту молодого міщанина».

«Розумів тепер, що вона завжди присутня була в його душі, як кличний дзвін із далечини, що породжувала в ньому своїм подихом тривогу, з’явилась йому в мріях, і він не пізнавав її аж досі; що і в інших він любив тільки її, а в ній любив щось безмежно далеке, якийсь неспізнанний спогад, ледве чутну луну з-за горбів свідомості. Він почував тепер, що не забував її ніколи, що шукав її весь час у нетрях міста, і вона була тим вогнем, що горів у нім, пориваючи вдалеч. Вертаючись до неї, він знаходив себе. Вертаючись до неї, він ніби відживляв те, що загинуло, те, що зникло від його хибності, що сам у засліпленні зруйнував».

Завдання№1: дати відповідь на запитання: Чому, на Вашу думку, Степан закохався у Надійку і чому врешті покинув? 

Тамара Василівна Гніда (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;

«У неї була товста, округла спина — роздобріла на довільних харчах! В її умінні любити не було нічого штучного, хоч слово «любов» було її найулюбленішим жартом… Мусінька ніколи ні про що серйозно не казала, ніколи не турбувала його своєю душею, і він мусив би вельми вдячним їй за цю пільгу бути, бо знати чужу душу надто важкий тягар для власної душі».

«Ніколи ще так прикро не впадала йому в очі щуплість її щік, помережених дрібними зморшками, недокрівність уст та розлеглість грудей, що невблаганно розпливались. Радісний дівочий усміх був гримасою на її пристаркуватім обличчі, і він не міг побороти в собі зухвалу думку, що коли вона гідна була першокурсного студента, то ніяк не варта першорозрядного лектора».

 Завдання №2: дати відповідь на запитання: Як відреагував Степан на занепад покинутої ним коханки?

 Зоська Голубовська — міська дівчина, кохана Степана;

«Він глянув на неї, вражений її задерикуватим тоном. Мале на зріст — йому якраз під пахви, худеньке, в плескатому капелюшкові… Вона зиркнула спідлоба на юнака, руку свою прибрала й ішла далі своїм чітким, майже військовим кроком».

«Саме міськість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть та вшанують».

«Він снив. І раптом у цій примарній мандрівці по ясній країні кохання йому назустріч вийшла маленька бліда постать, похила й скорботна, як придорожня жебрачка… Зоська! Страшний жаль згнітив його на спогад про дівчину, що була вже вичерпана його чуттям, яку вже покинула його душа у своєму простуванні. Образ її викликав тугу, а не порив, біль за безглуздий лад життя…».

 Завдання №3: дати відповідь на запитання: Чому Степан звернув увагу на Зоську, чим вона його привабила?

 Рита — балерина;

«Вона складена була з двох тонів, без жодних переходів між ними — чорного: волосся, очі, сукня й лаковані черевики, та смуглого: обличчя, тіло рук і плеча та панчохи, і це просте поєднання надавало її постаті гордого чару; жодних кучерів чи гребінців у рівній зачісці, жодних прикрас чи гаптування в рівній сукні, що від стану трохи ширшала й немов підрізана була внизу, як і пасмо над чолом. Все чорне мінилось на ній від жвавих очей, а смугле застигло, життя було в убранні, а в тілі сон».

Завдання: дати відповідь на запитання: що символізує кожна жінка у житті Степана?

Відповіді на ці запитання стануть частиною Вашого твору, використовуйте їх, бо становлення Степана-міщанина не обійшлося без впливу особистих стосунків на його сприйняття себе та на формування впевненості в собі.

Степан, мов по драбині, піднімався вгору до своїх цілей, використовуючи увагу жінок, та залишав їх, коли відчував, що вони йому не потрібні, виконали свою функцію та стали тягарем.

 

Урок №2

 Тема. Світові мотиви підкорення людиною міста, її самоствердження в ньому, інтерпретовані на національному матеріалі в романі «Місто».

1. Перегляньте відео за покликанням  https://www.youtube.com/watch?v=UJIAGejFAwI


 , давйте відповідь на питання " Чи покорив  Степан Радченко місто?"

2. Опрацюйте матеріал  підручника  Українська література 11 стор 93-96 




Урок №1

Тема. Валер’ян Підмогильний.  Життєвий шлях, трагічна загибель. Автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач.

1. Перегляньте відео за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=GJFGW9KcYuQ, зробіть конспект

2. Опрацюйте матеріал  підручника  Українська література 11 стор 85-92

Немає коментарів:

Дописати коментар